УЧАСТЬ БАТЬКІВ
Навчання – це не двосторонній процес взаємодії учнів та вчителів, в ньому присутня і третя, не менш важлива, сторона – батьки. Саме тому ми приймаємо до закладу не лише дитину, а й найближчих для неї людей – тата і маму, тобто всю сім’ю, і бачимо батьків активними учасниками навчально-виховного процесу нарівні з учнями та вчителями. Такий підхід є абсолютно природним, адже сім’я – це середовище первинної соціалізації дитини, джерело її емоційної підтримки, засіб передачі та збереження цінностей. Оскільки основною метою Новопечерської школи є формування всебічно та гармонійно розвиненої, щасливої особистості з лідерськими якостями, без участі батьків досягти її реалізації буде неможливо.
Ми чекаємо від батьків:
- віри у свою дитину та прийняття не лише її сильних сторін, а й слабких;
- бажання розвивати творчі здібності та всіляко заохочувати прояви ініціативи свого сина чи доньки;
- довіри до всіх, хто працюватиме з дитиною: до керівництва школи, вчителів, тьюторів, психологів, адже всі вони – професіонали, віддані своїй справі, які живуть дітьми, дивляться з вами в одному напрямку і готові до діалогу та співробітництва;
- чіткого розуміння, що дитина перебуває на території закладу весь день і для неї це чималий відрізок часу. Навчання є своєрідною роботою, що повинна цінуватися і сприйматися так само, як і ваша щоденна робота. Тут у дитини з’являються нові друзі, відкриваються невідомі раніше істини, розвиваються таланти. Одним словом, вона проходить шлях соціалізації, який часом не може обійтися і без певних розчарувань та проблем. А тому ми просимо вас цікавитися шкільними справами дитини, підтримувати її і одразу звертатися до нас, якщо ви помітили якісь зміни в поведінці;
- толерантності до думок, традицій та матеріального статку інших родин;
- підтримки здорового способу життя;
- поваги до української мови, культури та традицій.
Ми завжди відкриті для вас і впевнені, що разом нам вдасться в повній мірі досягти поставленої мети.
Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників
Зваживши всі основні фактори розвитку повноцінної, цілісної особистості, формування адекватної рефлексії дошкільника, аналізуючи досвід власних досліджень, враховуючи показники фізичного та психічного розвитку дошкільнят, з метою забезпечення психологічного здоров'я, запобігання розладів нервової системи радимо послуговуватися в роботі з дітьми такими принципами.
Для підтримання пізнавальної активності:
• заохочувати всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове;
• важливо відповідати на всі запитання дитини, займатися з нею тим, що їй подобається;
• уникати стереотипів та шаблонів у роботі, розвивати творчість вихованців.
З метою запобігання формування негативного образу "Я” дитини бажано:
• уникати негативних оцінок дитини, результатів її діяльності;
• порівнювати результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей;
• не смикати дитину щохвилини, не говорити їй про її недоліки, не пригнічувати ініціативу дитини. Твердість лінії у вихованні досягається терпінням, відсутністю поспіху;
• не плутати поняття "хороша” і "зручна” дитина;
• кожна дитина в процесі виховання, спілкування з вихователем, вчителем, батьками має почуватися захищеною.
Орієнтація на позитивний контакт з дитиною:
• любити дітей;
• знайти золоту середину між періодичними перебуваннями малюка наодинці з собою і спілкуванням з дорослими;
• кожна дитина потребує любові і теплоти почуттів для повноцінного особис-тісного розвитку.
Орієнтація на індивідуальність дитини:
• психологічне здоров'я дитини — її бажання бути "всим, чим вона може”;
• розвиток свого потенціалу через самоактуалізацію, знаходження правильного уявлення про самого (саму) себе.
Уникайте авторитарного стилю у вихованні дітей!
Уникайте прямого тиску на дитину.
Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі
Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.
Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.
Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.
Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.
Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.
Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.
Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.
Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.
Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.
З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.
Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.
Чи готова дитина до школи ?
· Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
· Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
· Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
· Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
· Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
· Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
· Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
· Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
· Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
· Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
· Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
· Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
· Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
· Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
· Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
· Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
· Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
· Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;
10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.
Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи
Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:
üПовірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
üДозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
üНе соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
üНе бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
üЗадля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
üПильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.
üНе поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.
Пам'ятайте:
ü Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.
ü Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.
ü Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
ü Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
ü Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
ü Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
ü Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.
ü Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.
Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.
Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.
Дуже важливо піклуватись про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.
Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.
Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.
Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.
ЗВІТ ПЕРЕД ГРОМАДСЬКІСТЮ за 2015/2016 навчальний рік
У 2015/2016 навчальному році Михайлівський навчально-виховний комплекс забезпечував якісну реалізацію основних завдань в системі освіти відповідно до чинного законодавства України.
Освітня діяльність спрямована на забезпечення функціонування і розвиток дошкільної ,загальної середньої освіти, з урахуванням демографічної ситуації відповідно до вимог суспільства, стану соціально-економічного розвитку, запитів батьків.
З метою створення умов для різнобічного розвитку дітей дошкільного і шкільного віку, формування гармонійної особистості, збереження та зміцнення їх фізичного і психічного здоров’я організовано роботу педагогічного колективу навчально-виховного комплексу.
Єдиною організаційно-методичною темою, над якою працював педагогічний колектив навчально-виховного комплексу у 2015/2016 навчальному році, була «Підвищення професійної компетентності педагогів-запорука якості навчання учнів» (ІІ рік). Згідно з цією темою упродовж навчального року адміністрація та педагогічний колектив школи вирішував такі пріоритетні питання :
-
робота педагогічного колективу на підвищення рівня навчальних досягнень учнів з усіх предметів;
-
роботу над моніторингом якості знань, умінь, навичок та рівня вихованості вихованців;
-
відпрацювання виховної системи закладу, роботи органів шкільного самоврядування;
-
організація роботи з питання наступності в навчанні та адаптації вихованців у навчально-виховному комплексі;
-
поповнення матеріальної бази навчальних кабінетів; створення безпечних умов з охорони праці та безпеки життєдіяльності для вихованців та працівників закладу.